Передмова

У радянські часи вчені витратили багато часу на пояснення «темнот» у «Слові», які з’явилися впродовж 300-річного переписування поеми аматорами, замість того, щоб взятися за палеографічну дешифровку «темнот» та відновлення їх староруського вигляду. Таким чином, вони пішли шляхом, який завів їх у глухий кут, і текст «Слова о полку Ігоревім» залишився «затемненим». Другу сотню років працюють над текстом ті, хто не згоден з перекладом 1800 року, який став хрестоматійним у 1955 році. Існує понад 700 досліджень учених-філологів, лінгвістів, істориків, географів, геодезистів, археологів, русистів, тюркологів, музикантів, художників, біологів, математиків, астрономів з різних країн Європи та Америки.

У наші дні — на початку XXI ст. зацікавленість «Словом» не вщухає, залишаючись постійною та високою.

Повертаючись до витоків появи «темнот» у «Слові о полку Ігоревім», слід пригадати історичні події XIII ст.

Монголо-татарська навала у 1223 році змусила багатьох жителів залишити свої міста й села, ставши біженцями в князівствах півночі Київської Русі. Серед біженців були й ті, що полюбляли читання рукописних книг. Ось і прихопили з собою на північ «Слово о полку Ігоревім».

Монгольська кіннота не змогла пройти крізь ліси та болота північних князівств, тому їх міста й села не зазнали навали кочівників.

На півночі були свої читачі, які почали читати та переписувати «Слово». Але поема була ж написана на південноруському діалекті, якого вони не розуміли. Тому замість незрозумілих слів вони вписували свої, вигадані. Усе це призвело до того, що поема набувала додаткових «затемнених» місць.

У той час у північних князівствах ще існували поганські обряди та звичаї, тому якщо переписувачі тексту зустрічали незрозуміле слово південного діалекту, яке чимсь нагадувало звучанням, назву поганського бога, то переписувач переробляв це слово на назву північного «бога». Так «Слово» на півночі набуло напівпоганського змісту. «Темноти» в тексті з’являлися й за інших обставин: переписувач, що робив свою копію з попереднього тексту, часто не впізнавав літери кирилиці попереднього переписувача. Зовнішній вигляд такиx літер залежав від почерку попередника та його письменності.

Існує безліч перекладів геніальної поеми, у тому числі поетичні, віршовані. Перша спроба здійснення літературно-віршованого перекладу «Слова о полку Ігоревім» була здійснена в другій половині ХХ століття. Зробив це в 1854 році поет і перекладач Микола Васильович Гербель. У той час він служив гусаром в Ізюмському гвардійському 11 гусарському полку. Що його, а потім інших поетів наштовхнуло на поетичний переклад «Слова»? Мабуть, те, що сам невідомий автор «Слова о полку Ігоревім» з 10 згадувань про жанр поеми 6 разів згадує слово «пісня»; 4 рази — «повість» або «оповідання». На початку поеми він пише: «…Начати же ся той песне по былинам того времени…». Декілька разів ним згадується «песня Бояна», але далі за текстом він пише: «…Почнемо же, братія, повість сію от старого Володимира…». У першій строфі «Слова» автор нагадує, що у своїй повісті він починає використовувати «старыми словесы» — старі оповідання. Тому він не міг «старі оповідання» та «повість сію» назвати «піснею». Хоча наприкінці поеми він знов використовує слово «пісня»: «…Певша песнь старым князям, а потом молодим пети…», тобто: «…Проспівана пісня старим князям, а молодим співати ще потрібно…». Ось чому, вважаючи це, а також те, що свій (недосконалий) переклад тексту О.І. Мусін-Пушкін назвав «ироической песней» («героїчной пісней»), перекладачі-поети вирішили, що поема «Слово о полку Ігоревім» за своїм жанром — пісня, тому її потрібно перекладати на вірші.

Зроблено дуже багато віршованих перекладів поеми, наприклад, В.Жуковським, Л.Меєм, М.Гербелем, В.Майковим, М.Забольцьким, П.Мирним, Я.Купалою, М.Рильським, І.Франком та іншими.

І я не уникнув спокуси зробити віршований переклад повісті, як це зробили десятки поетів, маючи за плечима слово «пісня». Але в моєму перекладі немає «темних місць», які мені вдалося розшифрувати в повісті «Слово о полку Ігоревім».

Мабуть, читач, опрацювавши мій переклад самостійно, дійде висновку, що між віршованими перекладами В.Майкова, М.Заболоцького та інших і моїм існує велика різниця.

Несхожість сталася з тієї причини, що в тексті «Слова» 1800 року мені методом палеографічного, політерного порівняльного аналізу вдалося виявити майже 700(688) помилок, підправок, описок, які було занесено в текст південного варіанту північними переписувачами поеми та перекладачами для першодруку «Слова о полку Ігоревім».

В. Маркін